70 років тому, 16 серпня 1954 року, з Мюнхена пролунала перша передача Української служби Радіо Свобода, тоді радіостанція називалася Радіо Визволення. При нагоді 70-річний З нагоди ювілею Радіо Свобода публікує спогади своїх співробітників вукраїнська послугиякі розповідають про своє бачення історії редакції. Цього разу до вашої уваги історія політичного оглядача Віталія Портникова
_________________________________
Віталій Портников
(Рубрика «Точка зору»)
Вранці 1 січня 1992 року разом з директором Української служби Радіо Свобода Романом Купчинським я вперше прийшов до офісу Корпорації Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода в Мюнхені. Колеги провели перше в новому році засідання, розподілили теми ефірів і доручили мені підготувати матеріал – ми його назвали “сценарій” – про початок економічних реформ в Росії. І ось я пішов на поверх, де були студії мовлення, і опинився біля мікрофона відомої радіостанції.
За кілька років до цього я насилу уявляв себе перед цим мікрофоном. В СРСР радіо «Свобода» сприймали як одного з найжорсткіших і найрадикальніших критиків режиму.
Навіть слухати українську службу було непростим завданням. Набагато легше було знайти сигнал польської чи словацької служб Радіо Вільна Європа – а от українську редакцію Радіо Свобода справді «глушили».
І все-таки я намагався вичавити зі своєї трубки все.
Люди, яких я зустрів у той перший день 1992 року, були для мене справжніми легендами. Це люди, які були аматорами іншої журналістики, люди, які ніколи не сприймали Україну в радянському контексті – Роман Купчинський, Ліна Гват і Іван Гват, Андрій Гайдамаха, Григорій Панчук, Людмила Литовченко, Олександр Народецький, Михайло Мигалисько, Мойсей Фішбейн, Ірина Халупа, Юрій фон Штайден-Дубанович…
До співпраці з Радіо Свобода мене активно заохочували легенди української журналістики та аналітики – Богдан Осадчук і Роман Сольчаникяким я щиро вдячний за аргументи. Адже я вважав, що в часи змін важливо, щоб українські ЗМІ почали говорити новим голосом і побачили своє місце у своїх редакціях.
Коли я починав співпрацю з Радіо Свобода, у Києві вже було справжнє «ядро» нашого майбутнього київського бюро
А Богдан і Роман переконані, що Радіо Свобода має свою особливу місію – стати першим великим міжнародним медіа з розвиненою кореспондентською мережею у світі та українських регіонах, подолати інерцію провінційності, яку запровадив комуністичний режим. І я погодився з їхньою логікою і став московським кореспондентом Української служби.
мій попередник Анатолій Доценкомав неймовірну можливість поінформувати слухача про діяльність українського національно-правозахисного руху в той час, коли це можна було зробити з Москви, але ще не з Києва.
Проте коли я починав співпрацю з Радіо Свобода, у Києві вже було справжнє «ядро» нашого майбутнього київського бюро – легендарне Сергій Набока, Світлана Рябошапка, Андрій Дерепа…І невдовзі українська служба була не лише в Мюнхені, вона була й у Києві і стала тут одним із найнеупередженіших і найшанованіших голосів.
З того часу минуло понад три десятиліття – це були часи становлення незалежних українських медіа і водночас час пошуку Українською службою Радіо Свобода своєї ролі та своєї місії. І, на мою думку, ми впоралися з цією місією, тому що ми завжди залишалися незаангажованим медіа, ми завжди були голосом неупередженості і ми завжди були медіа, яке працює у великому світі і працює для України.
Віталій Портников – журналіст і політичний оглядач, оглядач Радіо Свобода і Крим. Realii
Думки, висловлені в розділі «Точка зору», передають погляди самих авторів і не обов’язково відображають позицію Радіо Свобода
