(Рубрика «Точка зору»)
Чи знаєте ви, що Україна віднедавна має територіальний ексклав, такий же, як Аляска в США чи Калінінградська область в Російській Федерації?
Реалії війни змінюють політичну географію України не лише на сході. Загрозливі зміни відбуваються і на півдні Одещини, хоча про них мало хто говорить вголос. Але, на моє глибоке переконання, проблему Бессарабії не можна зводити до суто регіональних турбот, це один із ключових викликів національній безпеці, в тому числі через строкату етнічну карту цього чудового куточка української землі.
Острів Бессарабія
Суть проблеми в тому, що південь Одеси (паралельні назви – Бессарабія/Буджак) є територіальним розширенням України. Це термін із політичної географії, який означає, що певна територія є основним кордоном і оточена іншими країнами або морем.
Якщо ви подивіться на карту, то побачите, що весь південь Одеської області природним чином відділений від решти території величезною Дністровський лиман.
Раніше сполучення з «континентальною» частиною країни забезпечувалося завдяки доступності міст в Затоці. Але ще на початку вторгнення росіяни завдали кілька ракетних ударів по мосту та вивели його з ладу.
Таким чином Бессарабія була фактично відрізана від решти України, адже потрапити до неї можна лише транзитом через територію Молдови (Маяки-Паланки).
Неповний обмін
У 1990-х роках Україна в результаті тривалих переговорів передала Молдові 430-метрову частину узбережжя Дунаю. Це створило можливість для Молдови побудувати порт Джурджулестах і отримати судноплавний вихід до Чорного моря, що значною мірою сприяло розвитку торгівлі та, загалом, становленню Молдови як суверенної країни.
В обмін на територію Дунайського узбережжя Молдова зобов’язувалася передати її Україні ділянка траси Одеса-Рені в районі молдавського села Паланка.
Але врешті-решт Молдова не дотримала своєї обіцянки і Україна отримала лише право транзиту територією Молдови. Територіальна суперечка тривала півтора десятка років і охоплювала не лише правові, а й політичні аспекти в обох країнах, але завершилася нічим.
Хто їздив цією дорогою до війни, пам’ятає: насправді йшлося про прикордонний контроль, коли громадяни України зобов’язані були мати при собі документи (паспорти), українські прикордонники видавали квитки на в’їзді та забороняли зупиняти чи висаджувати пасажирів на території с. Молдова (йдеться про 8 кілометрів дороги). Тобто відбувся спрощений і прискорений перетин кордону за умов транзиту.
Військова реальність
Про загрозливу проблему транзитної дороги в Паланці говорили ще до повномасштабного вторгнення, але впівголоса, адже в України був альтернативний шлях – міст у Затоці. Після російських бомбардувань ця альтернатива зникла, і величезна частина території Одеської області стала відрізаною від України територією Молдови.
Так, ми маємо право контролювати і проходити дорогу в Паланці, але в умовах війни блокпости прикордонників здійснюють жорсткі перевірки і для чоловіків проїзд значно ускладнений.
Причина проста: українець, який виїхав на ці 8 кілометрів транзитної дороги, може просто зупинитися і втекти до Молдови, залишивши машину напризволяще (і таких випадків за ці роки були десятки, якщо не сотні) . Якщо цей чоловік не має реєстрації (прописки) на півдні Одеської області, то його, швидше за все, взагалі туди не пустять.
Ви можете собі уявити, що це частина України, куди українцям чоловічої статі де-факто заборонений в’їзд?
Але це лише частина проблеми, адже справа не лише в дорозі та транспорті.
На півдні Одеси проживає багато національних меншин. Болгари, румуни та молдавани, албанці, роми… живуть на цих територіях у мирі, злагоді та повазі до України.
Проте внаслідок політики русифікації за радянських часів багато з них досі є російськомовними, що ускладнює розуміння інформації українською. А поруч – Придністров’я, з якого за допомогою ретрансляторів радіо- і телевізійного сигналу поширюється російська пропаганда. З українськими підсилювачами та ретрансляторами сигналу ще біда – на 33-му році Незалежності.
Невтішні висновки
Отже, в результаті ми маємо територіально ізольований від України регіон, який також відрізаний від країни інформаційно. З огляду на його історичні та етнічні особливості, цей регіон є відкритим для російської пропаганди, дезінформації та потенційного підбурювання.
Мої колеги з Інститут центральноєвропейської стратегії південь Одеси називають «островом Бессарабія», не вкладаючи в цей термін жодних позитивних конотацій.
Раніше, поки в Затоці був міст, це був фактично півострів, з’єднаний з рештою України залізничним і автомобільним перешийком.
Так само, як колись Крим був з’єднаний з Україною перешийком – з усіма загрозами та наслідками. Зараз, після руйнування мосту і запровадження посиленого контролю на блокпостах, ми фактично маємо острів, ексклав. Чи усвідомлюєте ви реальну загрозу цієї ситуації?
Що можна зробити?
- По-перше, забезпечити якісний український радіотелевізійний сигнал на півдні Одещини (разом із якісним покриттям мобільних мереж українських операторів).
- По-друге, спростити проїзд блокпостів на дорозі Маяки-Паланки, щоб відновити конституційне (!) право українців на свободу пересування рідною державою.
- По-третє, після виборів у Молдові (до виборів цю тему краще не піднімати, щоб не нашкодити проєвропейським і проукраїнським силам у цій країні) вимагати фактичного завершення обміну територіями і передачі територію біля Паланки під повну юрисдикцію України.
- По-четверте, після війни побудувати міст через плавні в районі Паланки, який проходитиме українською територією.
Це вирішило б проблеми в цьому регіоні. Впевнений, що західні партнери підтримають будівництво такого великого, але важливого інфраструктурного об’єкта.
Але головне вже сьогодні почати щось робити для вирішення цієї проблеми, адже мовчання точно не приведе до добра.
З Кримським півостровом у нас вже була сумна історія, то навіщо нам тепер створювати нові загрози і, по суті, острови в Україні?
Андрій Любка – директор Інституту центральноєвропейської стратегії, письменник, волонтер
Думки, висловлені в колонці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не обов’язково відображають позицію редакції
