Національний збірна України провела другий матч у групі B1 Ліги націй. У Празі Підопічні Сергія Реброва поступилися збірній Чехії з рахунком 2:3, що суттєво погіршило їхні шанси на потрапляння до дивізіону А. Усі найцікавіші моменти матч між Чехією та Україною ми поговорили з Русланом Костишиним, у минулому відомим футболістом «Дніпра» та «Кривбасу», а нині – тренером.
– Після поразки у грі від збірної Албанії, в якому психологічному стані підійшли наші футболісти до матчу з Чехією?
– Мені здається, що наші футболісти підійшли до матчу зі збірною Чехії в бойовому настрої. Так, після поразки від Албанії критики на адресу наших хлопців вистачило. Безумовно, наші хлопці нервували і всі хотіли реабілітуватися, тому що в українській пресі наші футболісти просто розійшлися. І тренерський штаб був відповідальним за те, щоб наші підопічні якнайкраще потрапили на звітний збір.
Дивіться також: Чехія — Україна. Відео голів та огляд матчу
– У стартовому складі збірної України ми побачили великі зміни, якщо порівнювати ігри з Албанією та Чехією, шість нових гравців. Це нормальна реакція Сергія Реброва на провал з Албанією?
– Тренерському штабу доводилося враховувати фізичний стан кожного футболіста – ці показники враховуються завжди, і матчі розділяли кілька днів. Коли Степаненко вийшов на поле, було зрозуміло, що чеські футболісти досить потужні та спортивні, і проти них потрібно часто грати в нижньому блоці.
– Чим запам’ятався перший тайм?
– Перший тайм знову залишив двояке враження. Вже на п’ятій хвилині ми могли розраховувати на забитий м’яч. Ванат міг краще використати помилку захисника і відкрити рахунок. Думаю, що в чемпіонаті України він би забив гол. Але тут завадили матчеві нерви, та й, можливо, бракувало досвіду.
До 10-ї хвилини господарі звикли до свого стадіону та взяли ініціативу у свої руки. Тут я хочу відійти від самого футболу і сказати слова подяки нашим уболівальникам, які були справжніми господарями на трибунах у Празі. Їх було добре видно і чутно, але чеські вболівальники були в чисельній меншості.
Продовжуючи футбольну тему, поступово господарі почали тиснути наших захисників у штрафну, і ми знову почали помилятися. На 21-й хвилині Шапаренко начебто не хотів вибивати м’яч на кутовий, перебуваючи впритул до воріт Трубіна. Все закінчилося відбором і пропущеним м’ячем. Невдовзі і Зінченко грубо помилився у власному штрафному майданчику – такі помилки в Європі зазвичай не прощають.
Наш зворотний гол був хорошим. Мабуть, у цій атаці наші футболісти зробили 12 точних передач поспіль і все завершилося крутим прострілом у штрафну Шапаренка на Ваната. Владислав вперше забив за збірну. До речі, ми помітили, що Шапаренку і Судакову зручніше грати в лівій інсайді, ближче до позиції Мудрика. Є певний перекіс, і тренерському штабу потрібно знайти оптимальні позиції для наших лідерів півзахисту. І це теж важливий фактор, який допоможе збірній України грати краще.
– Проте піти на перерву з нічиєю не вдалося…
– так. З рахунком 1:1 ми знову відкотилися, хоча не будемо применшувати заслугу чеських футболістів. Агресія чехів – і знову ми помиляємося біля своїх воріт. Степаненко невдало пробив у центр штрафного, а набігаючий гравець господарів потужно пробив повз Трубіна.
Тут я хочу процитувати слова головного тренера збірної Чехії Івана Гашека: «Можливо, ми думали, що будемо грати в добре зшитому костюмі, але нам довелося одягнути робочий комбінезон, заритися в землю і битися, тому компенсуючи проблеми з грою». Ці слова говорять багато про що, адже три дні тому в Тбілісі зазнала поразки збірна Чехії.
– Чому Сергій Ребров не провів заміну до 69-ї хвилини зустрічі? Адже ми програли…
– Важко відповісти на це питання, тут все вирішує Ребров. Зазначу, що просилася заміна Андрія Ярмоленка – він не витримав інтенсивності цієї гри.
– Ви вважаєте, що пенальті у ворота нашої збірної шотландський арбітр призначив справедливо?
– Я так думаю. Матвієнко не зіграв головою, м’яч влучив у руку. Якщо м’яч рикошетив від голови до руки – то інша справа.
– Після матчу доводилося читати думку, що, залишивши на лаві запасних Судакова і Циганкова, наш тренерський штаб стер з них золотий пил. Що ви скажете про це?
– Не думаю, що Сергій Ребров таким чином виховав Судакова і Циганкова. У нашій грі проти Албанії Зінченко сидів на лаві запасних. Погодьтеся, у нас здорова конкуренція в півзахисті. Хтось все одно залишиться на лаві підсудних. Є конкуренція і в атаці – Яремчук, Ванат і Довбик намагаються проявити себе на тренуваннях. Хоча Довбику зараз нелегко – адаптація в італійському футболі йому дається важко.
Але я хотів би підтримати всіх наших футболістів – вони зараз найкращі в Україні. Критикувати, та й взагалі, найлегше. Що стосується Сергія Реброва, то мені здається, що йому більше подобається працювати клубним тренером. Де потрібно працювати кожен день. А в збірній України всі збираються раз на місяць або навіть раз на два місяці. Що там можна тренувати? Одне тренування відновлювальне, передматчева гра – і в бій.
– Якщо ми подивимося на турнірну таблицю групи В1, то побачимо непривабливу картину – збірна України йде на останньому місці з нулем очок. У жовтні у нас номінально домашні матчі в Польщі з Грузією та Чехією. Чи є у нас ще шанс очолити групу?
– Я все ще вірю в це. Якщо ми обіграємо збірну Грузії та збірну Чехії, то вступимо в боротьбу за перше місце. Всі розуміють – ми більше не можемо губити окуляри.
Наведу приклад гри збірної Грузії, яка здобула дві перемоги в нашій групі. Дивився прев’ю матчу Тирана – Албанія – Грузія. У досить складному матчі грузини повірили в свої сили і дуже хотіли перемогти, і в підсумку це їм вдалося. Цього ще нашим хлопцям не вистачає. Що стосується ситуації в цілому, то перед нами стоїть головне завдання – потрапити на ЧС-2026. Навесні почнуться відбіркові ігри, і стане ясно, чи впорається наш тренерський штаб із цим завданням.
