Ще рік тому Покровськ був звичайним тиловим містом Донецької області, на відстані понад 30 кілометрів від лінії фронту. Зараз тут спокійно добиває російська артилерія і навіть літають безпілотники fpv.
У проекті Радіо Свобода “Реалії Донбасу” аналізували, чому російській армії вдається безперервно наступати цілий рік, починаючи з боїв за Авдіївку в жовтні 2023 року. І коли цей наступ зможуть зупинити ЗСУ?
У штабі одного з батальйонів 33-ї окремої механізованої бригади триває звичайна цілодобова робота: коригування маршруту для української піхоти або пошук російських військових, які залишилися живими після чергового штурму.
Я навіть не скажу тобі, що таке екстремальний напад
“Я навіть не буду вам точно говорити, що таке крайній штурм. Одна хвиля, друга, третя. Я просто не розумію – закінчилося чи ні”, – каже офіцер 33-ї ОМБр Андрій. За його словами, російська армія втратила тут багато техніки та солдатів.
«Якщо брати конкретно мій район, то там ворог знищений», – додає Андрій. Його батальйон стримує російську армію в районі Курахово, на південь від Покровська.
Це місце, де Російська Федерація веде не тільки піхотні штурми, а й атакує за допомогою танків і БМП. І навіть тут серед російських військових часто помічають найманців з інших країн.
“Росіяни називають їх ірисками. Спочатку були перехоплення, і я подумав, що таке “іриски”? Потім я зрозумів”, – розповідає офіцер.
Під час одного з останніх штурмів військовослужбовці ЗСУ захопили в полон двох громадян Єгипту. Також одного з темношкірих найманців намагалися захопити за допомогою безпілотника, але коли той йшов за безпілотником здаватися, його перехопив російський військовий.
“Він був наляканий, ми водили його дроном, але він не встиг. В результаті він і росіянин загинули”, – розповідає Андрій. За словами офіцера 33-ї бригади, через велику кількість піхоти російська армія зазвичай атакує на кількох напрямках одночасно і таким чином намагається протиснути українську оборону.
Вони мають жорсткі засоби примусу
«Вони бояться своїх командирів більше, ніж смерті. У них велика кількість людей, жорсткі інструменти примусу», – каже військовослужбовець ЗСУ.
Перевага в кількості солдатів є одним із головних факторів просування Росії на Донецькому фронті.
Фактично протягом цього року безперервного наступу Російська Федерація щомісяця набирає в армію до 30 тисяч новобранців, за оцінками як української, так і західної розвідки. Це не тільки компенсує втрати, але й сприяє збільшенню присутності в Україні.
Найпомітніші зміни лінії фронту за цей час відбулися на Покровському, а рік тому і на Авдіївському напрямках.
«Ви можете назвати це «атаками м’ясом», але це, по суті, тактика невеликої піхоти, яка прагне підтримувати дуже тривалий і постійний тиск на сили, що обороняються. Щоб виснажити їх і змусити відступити», — каже Конрад Музика, польський військовий аналітик із Рочан Консалтинг.
Він також згадує про важливу роль у просуванні Росією модифікованих авіаційних бомб, а також говорить про слабкі місця в українській армії: брак систем ППО та піхоти.
“Покровськ продемонструє нинішній стан як українських, так і російських збройних сил. Водночас можливе захоплення міста не матиме стратегічного значення. Зараз Росія контролює близько 60% Донецької області. Але два найважливіших міста , до захоплення яких Росія дуже далека, – це Краматорськ і Слов’янськ», – каже Музика.
Водночас аналітик погоджується, що Покровськ є важливим логістичним вузлом для перекидання сил і засобів, боєприпасів до Костянтинівки та півдня Донецької області.
Збройні сили України змінюють матеріально-технічне забезпечення
«Але чим ближче ставала лінія фронту, тим менше, як мені здається, ставало Покровськ. Збройні сили України змінюють матеріально-технічне забезпечення загалом», — каже Конрад Музика.
Аналітик припускає, що поки РФ зможе набирати в армію 20-30 тисяч новобранців щомісяця, вона зможе підтримувати нинішні темпи свого наступу.
Цього літа в РФ значно зросли одноразові виплати за підписання контракту з Міноборони РФ: 400 тисяч президентських рублів (було 195 тисяч), а також регіональні, різні по всій країні.
У Москві, наприклад, нещодавно заплатили рекордні майже 2 мільйони рублів.
Питання: де фінансова межа?
“Питання: де фінансовий ліміт? Скільки обладміністрації можуть платити, поки у них немає проблем? І друге питання, коли росіяни скажуть: добре, навіть якщо ви мені запропонуєте 5 мільйонів рублів, я все одно не піду воювати? – додає Музика.
Не тільки перевага Росії в кількості солдатів дозволила російській армії цього року наблизитися до Покровська чи Курахово на Донбасі.
Втрата Авдіївки, наприклад, сталася в той час, коли Україна фактично не отримувала американської військової допомоги. Конгрес США відкладав голосування на понад півроку.
Але незважаючи на цей та інші несприятливі аспекти, глобальна лінія фронту не змінюється. І навіть наступ під Покровськом – лише епізод тривалої виснажливої війни, де головне – збереження сил і людей.
