12 вересня 2000 року заголовки газет, радіо та теленовин рясніли повідомленнями про раптово зникнення відомого українського журналіста Георгія Гонгадзе. Через 2,5 тижні його обезголовлене тіло знайдуть у Тарачанському лісі. Ще через 8 років засудять трьох поліцейських за викрадення та вбивство журналіста. А через рік оголосили вирок колишньому начальнику Департаменту зовнішнього спостереження МВС України Олексію Пукачу. Однак на питання: “Хто замовив Георгія Гонгадзе?” і досі немає відповіді. 24 роки після вбивства.
«Люблю Грузію, як матір, Україну, як кохану жінку» Георгій Гонгадзе
До 24-х роковин вбивства журналіста в Києві на Контрактовій площі відкрили тимчасову алею пам’яті. Він містить 10 фотобанерів Георгій Гонгадзеа також з розповідями про його діяльність і смерть.
Алея пам’яті Георгія Гонгадзе
Цитата, яку ми взяли епіграфом до цього тексту, також розміщена на одному з банерів.
До 22 вересня ви зможете дізнатися більше про Георгія Гонгадзе на інформаційних стендах на Контрактовій площі в Києві.
«Сьогодні тут ви зможете побачити не просто життєвий шлях Георгія Гонгадзе, а сьогодні можна буде переосмислити значення і роль цієї особистості не просто в історії України, а в тих подіях, у тих процесах, які відбуваються і сьогодні, що відбулося зовсім недавно», – зазначив загиблий директор Влад Зінкевич Премії імені Георгія Гонгадзе.
Серед присутніх: журналісти, колеги, які працювали з Георгієм, співробітники видання «Українська правда», яке заснував в Україні Георгій Гонгадзе.
Слідство у 24 роки: хто замовив Георгія Гонгадзе?
Тіло Гонгадзе було знайдено обезголовленим 2 листопада 2000 року в Таращанському лісі на Київщині біля Білої Церкви. За 8 років – 15 березня 2008 року Апеляційний суд Києва визнав винними у вбивстві Гонгадзе трьох екс-співробітників ГУБД МВС України – Валерій Костенко, Микола Протасов та Олександр Попович. Суд позбавив їх волі на строк від 12 до 13 років.
Про те, що відбувається з цією справою, Генпрокуратура більше не інформує громадськість
Згодом суд засудив колишнього начальника департаменту зовнішнього спостереження МВС до довічного ув’язнення Олексій Пукача за вбивство журналіста. Проте відповіді на запитання – хто замовив убивство журналіста? – не дали слідство і суд.
“Генпрокуратура більше не інформує суспільство про те, що відбувається з цією справою. З огляду на те, що минуло вже 24 роки, можливо, доцільно було б хоча б підбити підсумки досудового розслідування з боку клієнтів та інформувати громадськість: що ми знаємо про те, хто знімав в офісі президента України в той період, що ми знаємо про те, хто був справжнім або хто міг бути справжнім замовником вбивства, з ким зустрічався Пукач, кого він повідомив, чому те чи інше сталося в ході цієї справи, в ході виконання злочину», – Валентина Теличенко, адвокат сім’ї Георгія Гонгадзе.
Генпрокуратура України заявила, що наказ убити Гонгадзе віддав тодішній міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко. Його знайшли застреленим у його заміському будинку наступного дня після того, як прокуратура оголосила про намір опитати його. Він нібито покінчив життя самогубством, двічі вистріливши собі в голову.
Через два місяці після зникнення Гонгадзе з’явилася інформація про т.в.о «Плівки Мельниченка» – таємні записи розмов президента Леонід Кучма і високопоставлених урядовців, які нібито обговорювали Гонгадзе напередодні його вбивства.
У розмовах, записаних співробітником служби безпеки президента Миколою Мельниченком, нібито беруть участь Кучма і його найближчі помічники – глава президентської адміністрації. Володимир Литвинміністра внутрішніх справ Юрій Кравченко та голова СБУ Леонід Деркач.
28 листопада 2000 року лідер Соціалістичної партії Олександр Мороз з парламентської трибуни звинуватив другого президента Леоніда Кучму в причетності до вбивства журналіста Георгія Гонгадзе. На підтвердження цього звинувачення оприлюднили аудіозаписи, нібито зроблені майором Миколою Мельниченком в офісі президента. Тому незабаром почалися масові протести «Україна без Кучми». Виникла політична криза, яка значно послабила тодішнього українського президента, хоча й не усунула його від влади. (Пізніше Леонід Кучма наголошував, що готовий присягнути, що не віддавав злочинного наказу вбити Гонгадзе).
Було проведено багато експертиз «плівок Мельниченка». Міжнародні експерти не змогли зі 100% впевненістю встановити справжність записів і врешті-решт ці записи визнали такими, що не можуть бути доказами у справі про вбивство журналіста.
22 березня 2011 року тодішній заступник генпрокурора Ренат Кузьмін заявив, що проти Леоніда Кучми відкрито кримінальне провадження за підозрою в причетності до вбивства Гонгадзе. 26 квітня було оголошено про завершення розслідування.
Після оголошення вироку Пукач заявив, що погодиться з ним лише в тому випадку, якщо з ним в одній камері сядуть Леонід Кучма і Володимир Литвин.
Внесок Георгія Гонгадзе у свободу слова
Георгій Гонгадзе разом із колегою заснував перше в Україні інтернет-видання «Українська правда». Олена Притулапісля поїздки до США, де він надихнувся цією ідеєю.
«Георгій показав і продемонстрував, на жаль, такою самопожертвою, що журналістика – це влада, журналістика – це влада, журналістика може і повинна впливати на державу. І при цьому є багато тих, хто отримує доступ, переслідування, перешкоджання», – журналіст видання видання “Українська правда” Михайло Ткач.
Гонгадзе також підтримував розвиток української культури, брав участь у першому музичному фестивалі «Червона рута».
«Я вважаю, що сила цієї людини настільки велика, що час минає, а Георгій Гонгадзе продовжує об’єднувати українську медійну спільноту та українське суспільство. Ми всі розуміємо, що ця трагедія, ця трагічна смерть стала певною передумовою для «Україна без Кучми», згодом за Помаранчевий Майдан і Революцію Гідності», – зазначив виконавчий директор Українського ПЕН. Тетяна Терен.
- Нині низка українських журналістів перебувають у російському полоні, багато медійників загинули від рук російських військових, багато медійників висвітлюють російсько-українську війну на фронті, або захищають Україну у формі Збройних сил.
- Зокрема, у російському полоні перебуває фрілансер Радіо Свобода Владислав Єсипенко, а продюсерка Радіо Свобода Віра Гирич загинула від російської ракети у своїй квартирі в Києві у 2022 році.
