У день народження Metra Sport Arena пропонує згадати найпам’ятніші цитати Валерія Лобановського.
Тренер має вчитися все життя. Якщо черствів, перестав вчитися – значить, перестав бути тренером.
Рух – життя, відпочинок – смерть.
Тренер повинен мати своє бачення футболу. Більш того, він повинен дивитися трохи вперед.
Тренер повинен підбирати гравців відповідно до свого бачення. Часто буває, що тренера критикують за те, що він відправив гравця в інший клуб, а він там добре виступає. А тренера питають: як так, навіщо ти його віддав? Тому що він не може реалізувати модель гри, в яку вірить ця команда, він не може вирішити ті завдання, які ставлять перед цією командою. Якщо один гравець цього не робить, більше не буде командної гри, тієї моделі, яку передбачає тренер.
Особливо важливо знати характер футболіста. З одним треба говорити м’якше, з іншим – жорсткіше. Але для цього треба знати характер. Тому що можна сильно поговорити з гравцем і він взагалі перестане грати у футбол. Необхідно знати особливості характеру – на що тиснути, щоб футболіст приносив найбільшу користь.
Відповідальність має лежати на головному тренері, а не на асистентах. Асистенти допомагають, а головний тренер дає завдання. Вони можуть висловити свою думку, порекомендувати.
Не може бути колективної відповідальності. Колективна відповідальність – це безвідповідальність.
Тренер – це творча особистість. І творча людина має право на помилку.
Бути тренером набагато складніше, ніж гравцем. На полі ви контролюєте тільки м’яч, а біля бічної лінії ви контролюєте людей.
Тренер не може подобатися всій команді. Це аксіома.
Копіювати привабливі зразки, наздоганяти когось – справа безперспективна. Попереду – ось надихаючий зміст твору.
Формула успіху у великому футболі теж давно відома в принципі: найжорсткіший відбір виводить на гребінь лише тих, хто має здатність до колосальної концентрації душевних і фізичних сил у момент найвищих випробувань.
Я ніколи не відрізняв поразки від перемог. Це нерозривний процес.
Уміння раціонально використовувати свої фізичні та духовні можливості приходить лише з накопиченням досвіду, із зрілістю.
Мене часто називають диктатором. Я з цим категорично не згоден. Диктатор – це той, хто готовий віддавати накази, не вдаючись до міркувань опонента. Я завжди запрошую гравців оскаржити мої пропозиції.
Достоєвський говорив, що невігласам властиві категоричні судження. Зокрема, тому я намагаюся нікому нічого не нав’язувати.
Програма не є гарантією успіху, але вона дає набагато більше шансів на це, ніж спонтанні дії.
Якщо футболіст не розуміє, що головне зараз у футболі – це вміти грати без м’яча, а не з м’ячем, нічого не вдієш. Від таких слід відмовитися.
Я не розумію, як можна любити одну тактику і відкидати іншу. Будь-яка тактика хороша, якщо вона веде до бажаної мети. А мета завжди одна – перемога!
Футбол не може розвиватися без журналістів. Вони можуть або уповільнити процес, або зрушити його вперед.
Люди, які не ходять на футбол, які тільки читають про те, що відбувається, на мій погляд, не можуть говорити про футбол взагалі. Театри не можуть бути порожніми – для кого грати, навіщо вчити?
Часто кажуть, що та чи інша ідея належить Лобановському, мовляв, це Лобановський придумав. І я ніколи нічого не винаходив, я просто вчився, вчився і вчився.
