Лідія Михальченко, «Кавказ.Реалії»
Одночасно зі спробою витіснити ЗСУ з Курської області російська армія продовжує наступ на Харківську область. Цей регіон майже щодня зазнає атак безпілотників і ракетних ударів. Просування російської армії тут протистоїть, зокрема, спецбатальйон Збройних сил Чеченської Республіки Ічкерія (ОБОН ЗС ЧР). Про особливості його роботи, минуле і майбутнє Ічкерії, а також звинувачення на адресу чеченців з боку західних країн в інтерв’ю проекту Радіо Свобода “Кавказ. Реалії” розповів прес-секретар підрозділу Мікаель Андерсон.
Мікаелю Андерсону 38 років, він народився і виріс у Чечні, з 2005 року брав участь у Другій російсько-чеченській війні. У 2009 році він поїхав до Норвегії. У березні 2022 року, після початку повномасштабного вторгнення, вирішив піти на фронт і приєднався до чеченського батальйону в Україні.
– Відомо, що ОБОН увійшов до складу Інтернаціонального легіону армії України. У якому форматі блок зараз?
– У нас є домовленість, що прихильники незалежної Ічкерії створять в Україні свою боєздатну армію з усіх родів військ – дисциплінованих, добре навчених. Зараз формується артилерія, піхота, спецназ, авіація – мова йде про безпілотники. У перспективі ми плануємо повноцінну авіацію для нашої армії, військову авіацію. Треба далеко цілитися. Що стосується артилерії, то в нас поки тільки міномети.
Перед кожною бойовою операцією ми готуємося – відпрацьовуємо сценарій, максимально схожий. Проводили тренування з десантування з моря, вчилися долати водні перешкоди. Ми також розробляємо безпілотники як новий вид зброї. Мене часто запитують про різницю між нинішньою війною в Україні та нашою в Чечні. Це все одно, що порівнювати середньовічний мушкет із високотехнологічною зброєю.
– Як ви визначаєте, на якому напрямку фронту працюватимете?
– Ми отримуємо запити від українських військових про допомогу на якійсь території. Якщо є вільні люди, ми направляємо. Зазвичай ми проводимо специфічні розвідувально-диверсійні дії або виїжджаємо в район, де потрібно латати діри на позиціях, коли людей не вистачає. Точкові спецоперації вимагають невеликої кількості людей – наприклад, можна відправити в розвідку чотири людини і вести розвідку з повітря. Але є військові виходи, де потрібно 20 осіб.
– Можете навести приклади конкретних військових виходів?
– Ми брали участь у Бєлгородській операції. Нас відправили в «сіру зону», ми сиділи там тиждень, тримали майданчик. У грудні минулого року оборонялися підступи до Часового Яру (Донеччина – ред.).
Наприкінці травня в Часовому Яру ми зайшли в зону, куди ніхто не хотів йти. Це були «самогубні» позиції. На лінії зіткнення утворилася щілина в 600 метрів, яку ніхто з української сторони не втримав. Тоді росіяни не знали, що наших там немає, бо інакше вони пішли б на прорив. Там висіли дрони, постійно щось літало, гуділо, навіть було незрозуміло, чиї це дрони.
Нас запитують: «Ці 600 метрів не розкопані, ви можете потримати?» Я сказав, що ми можемо туди поїхати і померти з посмішкою, але втримати цю ділянку не вийде, скільки людей туди не зажени. Тим не менш, ми розподілили і взяли точки на карті, які більш-менш охоплять цю територію і дозволять утримати її в зоні нашого контролю.
Того дня з безпілотників по нас скинули шість гранат. Один наш товариш загинув, ще кілька були поранені, але ми захистили цей район.
— Ви брали в полон росіян?
– У напрямку Херсона після бою нам дістався водій танка. Він не встиг вибратися з розбитого танка, відразу здався. Ми його передали українцям, а пістолет забрали.
Три місяці тому на харківському напрямку був захоплений співробітник ГРУ. Завдяки наданій ним інформації про майбутні атаки під Вовчанськом українські розвідники працювали на випередження. Для цієї операції начальник Головного управління розвідки (ГУР) Міноборони України Кирило Буданов нагороджено чотирьох бійців частини Абдул-Хакіма Шишані (Рустам Ажиєв), прийшов до батальйону. Це ніде не було написано.
— Тобто батальйону потрібен прес-секретар?
– 99% наших дій ніхто навіть не фіксує, ніхто цим не турбується. Потім повертаєшся і думаєш, що операцію треба було зняти на відео, зберегти для історії і для прикладу. Тепер цю роботу я почав виконувати в батальйоні.
Мета війни не війна
– Як ви ставитесь до коментарів командира спецпідрозділу “Ахмат” (підрозділ, який складається, здебільшого, з «кадирівців» – ред.) і заступника начальника Головного військово-політичного управління Міноборони Росії Апті Алаудінова про прорив кордону в Курській області? Зокрема, спочатку він заявив, що ЗСУ обійшли “кадирівців”, через що не вступили в бій, а згодом – що нібито це його підрозділ зупинив Україну.
– Вони («кадирівці») непрофесійні, маломотивовані, недисципліновані. Навіщо їм «вмирати» за Путіна, якщо вони не хотіли вмирати за батьківщину? Цілком їхнього життя є збагачення. У бою я з ними не спілкувався, а в батальйоні «Ахмат» був цілий «компот» не з Чечні.
– Ви засуджуєте тих чеченців, які не по своїй волі пішли воювати за Росію?
– Я співчуваю людям, які були змушені йти на війну під загрозою насильства в сім’ї. Але якщо не одна людина, а 20 людей звернуть зброю проти командира, то чеченців силоміць не відправлять на війну.
– Що в такому разі можете відповісти на образи на адресу полонених чеченців українського журналіста Дмитра Карпенка? Він звинуватив жителів республіки в тому, що вони не борються з Кремлем і його ставлеником в республіці.
– Я не дивився цю програму, не хотів псувати настрій. Чечня була окупована вже більше 20 років, не без допомоги України, в той час, коли з нею співпрацювала Росія. Але ми не звинувачуємо Україну.
У 1990-х світ відвернувся від нас. А тепер питають: «Коли Чечня повстане?»
Ще у 2022 році до мене звернулися українці, які сказали, що раніше зазнавали російської пропаганди про чеченців, яка зображала нас усіх терористами. Зустрівши нас, вони передумали. А Карпенко, який казав, що чеченці «живуть в рабстві», не йому про це розповідати. Коли ми в 1990-х роках без зовнішньої підтримки тонули в крові, всі підтримували лише Росію. Світ відвернувся від нас. А тепер питають: «Коли Чечня повстане?» Але люди запитують, чому? Щоб ми знову втратили 300 тисяч убитими, і світ знову казав, що це внутрішня справа Росії?
Україна визнала окупацію Чечні, але за цим не стояла жодна держава світу. Було б логічно, якби підтримали країни Балтії та Польща.
Але ми живемо в такій реальності: стараємося, боремося, не втрачаємо надії, але втрачаємо людей. чому Сама мета війни не війна. Це продовження політики на шляху до незалежності. Світ вимагає від нас чогось, але нічого не пропонує натомість.
Помічник Умарова
– Чим ви займалися під час другої війни в Чечні?
– Я був у збройних силах Ічкерії з 2005 по 2009 рік, зі зброєю в руках. Я народився в Грозному, моє дитинство і юність пройшли під час війни. Спочатку служив рядовим, а в 2006 р. після загибл Шаміль БасаєвЯ взявся за відновлення інформації з його ноутбука. Комп’ютер був заблокований, але знайшов вихід. І Доку Умаров (керівник підпілля, який взяв на себе відповідальність за кілька терактів у Москві – ред.), повів мене до себе. Я був у нього в охороні і за сумісництвом оператором ЕОМ.
– Що ви робили, коли переїхали до Норвегії?
– Я ніколи не був поза політикою. Щойно потрапив до Норвегії, заснував спільноту прихильників Ічкерії, займався громадською діяльністю, організовував пікети за люстрацію. Путін і Кадирова.
– Чи були у вас проблеми з легалізацією за кордоном?
– Я сказав, що воював проти Росії, коли просив притулку. Чиновники запитали, де я взяв зброю. Я чесно відповів, що частину ми захопили в росіян у бою, а частину купили у тих же росіян. Я також розповідав, що одного разу ми збили російський вертоліт Мі-8. Через півроку я отримав абсурдну відмову в притулку з поясненням, що ми «збили військовий гелікоптер, який мирно летів», і що я «був причетний до торгівлі зброєю».
Звичайно, я оскаржив це і отримав статус біженця, а потім і громадянство. Росія надсилала запит про мою екстрадицію з Норвегії, але мене не видали.
– За вашим відчуттям, у Норвегії розуміють, що сталося і зараз відбувається в Чечні, і чому ви воюєте на боці України?
– Я брав участь у деяких дискусіях, ходив на радіо. Я чув від норвезьких експертів, що Чечня і Кадиров є союзниками Путіна.
Я був здивований: “Ви представляєте Чечню як суверенну державу, яка перебуває в союзі з Путіним! Коли ми просили визнати нас незалежними, ви сказали, що ми частина Росії, то чому ви зараз позиціонуєте Чечню як окрему державу?”
– Ви говорите про відтворення армії Ічкерії для її звільнення, але це віддалена перспектива. Хто піде, яким складом?
– Так, це величезний шлях, але з чогось його треба починати. Ми не можемо зараз піти на Грозний. Але ми можемо створити фундамент і подивитися, що буде далі.
***
Наразі відомо про шість чеченських підрозділів, які воюють на боці української армії: серед них ОБОН ЧР, окремий батальйон спеціального призначення. Чеченські бойовики в Україні готуються створити діючу армію незалежної Ічкерії на основі окремих батальйонів, які боротимуться за незалежність республіки від російської влади.
- За чотири місяці в Україні набуде чинності законопроєкт, який спростить отримання громадянства, зокрема для добровольців, які воюють за країну. Для вихідців з Чечні, які беруть участь у захисті країни від повномасштабної збройної агресії Росії, це дає можливість стати легальними. Але не всі вірять у цю ініціативу.
- У січні 2023 року сайт «Кавказ.Реалії» розповідав про бійців чеченських добровольчих батальйонів, які воюють на боці української армії, яким загрожує депортація до Росії. Деякі з них потрапили в країну нелегально, а в інших закінчився термін дії.
- Для потрапляння в батальйон важлива особиста рекомендація командира або інших військовослужбовців, які давно знають претендента, його сім’ю, минулі бойові заслуги. Крім того, українські спецслужби проводять з усіма опитування та перевірку на детекторі брехні. Про те, хто вони, чому воюють в Україні та яким бачать майбутнє, сайту “Кавказ.Реалії” розповіли самі бійці ОБОНу.
