Під час війни особливої уваги потребує психологічний стан дітей, адже навіть зовні непомітні переживання можуть мати віддалені наслідки. Вона розповіла журналісту більше про те, як війна змінює психіку дітей, на які сигнали варто звертати увагу дорослим та як підтримати дитину у складних умовах УНН дитячий психолог Олена Шершньова.
Війна змінила життя мільйонів українських дітей. Авіаційні нальоти, обстріли, вимушені переселення, розлука з близькими та постійне відчуття небезпеки залишають відбиток на психіці дитини. Водночас, за словами психолога, реакція дитини на пережиті події може бути різною залежно від віку та особливостей дитини.
Війна впливає на дітей незалежно від віку, але проявляється по-різному. У дошкільнят це часто регрес у розвитку: дитина може почати боятися знову залишитися наодинці, гірше спати, втратити навички самостійності. Молодші школярі часто стають тривожними, плаксивими, їм важче зосередитися на навчанні. Підлітки можуть відчувати дратівливість, агресію, замкнутість, втрату мотивації або почуття безнадії
За словами Олени Шершньової, наслідки пережитого стресу не завжди проявляються відразу. Іноді дитина зовні виглядає спокійною, але внутрішньо продовжує відчувати сильне емоційне напруження. Тому дорослим важливо уважно спостерігати за змінами в поведінці дітей.
Психіка дитини може відреагувати не відразу. Іноді наслідки проявляються через місяці або навіть роки після травматичних подій. Це може бути підвищена тривожність, труднощі з довірою до людей, проблеми з самооцінкою, депресивні стани або посттравматичний стресовий розлад. При цьому не варто сприймати дитину як приречену на травми. Багато залежить від того, чи є поруч дорослі, які створюють відчуття безпеки, підтримки та стабільності
Серед перших сигналів психологічного виснаження можуть бути проблеми зі сном, зміна настрою або небажання спілкуватися з іншими людьми, пояснив експерт. Такі прояви часто виникають після сильних переживань або тривалого перебування в стресових умовах. Особливо важливо звернути увагу на тривалість таких змін.
Серед найпоширеніших симптомів – порушення сну, кошмари, часті страхи і тривога, плаксивість або раптова зміна настрою. Також це може бути замкнутість, відмова від спілкування, агресивність або перезбудження, труднощі з концентрацією уваги і втрата інтересу до улюблених занять. У підлітків додатковими сигналами можуть бути ризикована поведінка, відчуженість від родини, відчуття безглуздості життя. Якщо подібні прояви тривають кілька тижнів і заважають повсякденному житті, слід звернутися до психолога
Не менш важливим є правильне спілкування з дитиною під час війни. Батьки часто намагаються захистити дітей від важких тем, але повне замовчування може тільки посилити тривожність, адже дітям потрібні чесні та зрозумілі пояснення того, що відбувається навколо.
Найголовніше правило – говорити чесно, але відповідно до віку дитини. Діти дуже добре відчувають емоційний стан дорослих. Тому замість фрази «нічого не сталося» краще сказати: «Так, зараз небезпечно, але ми робимо все можливе, щоб бути в безпеці». Не потрібно перевантажувати дитину подробицями або показувати шокуючі відео. Дитина повинна отримувати рівно стільки інформації, скільки вона може психологічно витримати. Важливо дозволяти дитині задавати питання, а не знецінювати її страхи словами «не вигадуй» або «нічого боятися». Набагато корисніше сказати: «Я розумію, що ти боїшся. Я теж іноді боюся. Але ми разом». Головне завдання батьків – забезпечити відчуття підтримки
При цьому відсутність яскравих емоцій не завжди означає, що дитина добре справляється зі стресом. Деякі діти зовсім по-іншому реагують на небезпеку, наприклад, стають занадто тихими і стриманими, і найгірше те, що дорослі можуть помилково сприйняти таку поведінку як прояв стійкості.
Не всі діти реагують на стрес сльозами чи істериками. Деякі, навпаки, ніби «завмирають». Поводяться дуже слухняно, не скаржаться, не виявляють емоцій. Але це не означає, що їм легко. Психіка має різні способи захисту. Деякі діти ніби вимикають почуття, щоб впоратися з надмірним навантаженням. Особливо це стосується дітей, які відчувають відповідальність за своїх батьків або не хочуть їх більше засмучувати. Тому дорослим також важливо звертати увагу на мовчазність дитини, втрату інтересу до життя, емоційну відстороненість.
Тож що дорослі можуть робити щодня, щоб допомогти дитині почуватися безпечніше та залишатися психологічно стійкою під час війни? Олена Шершньова пояснила, що одним із найефективніших способів підтримати дитину є створення відчуття стабільності навіть у складних умовах, і що насправді звичайні речі допомагають дітям зберегти внутрішню рівновагу та відчуття контролю над життям.
Найкращі ліки для психіки дитини – передбачуваність і підтримка. Навіть під час війни важливо зберегти розпорядок, звичні ритуали, навчання, сімейні традиції. Саме вони повертають дитині відчуття, що життя триває. Також допомагають: щоденне живе спілкування, обійми та фізичний контакт, спільні ігри та сімейні заняття, рухова активність, творчість, малювання, музика, обмеження перегляду тривожних новин. Діти в першу чергу орієнтуються на стан дорослих. Тому турбота батьків про власне психічне здоров’я – це ще й допомога дитині
Дофамін і кортизол: чому під час тривалого стресу зникає мотивація та радість життя та як їх повернути04.06.26, 11:17 • 33040 переглядів
