Після поразки збірної України у двох стартових турах Ліги націй – з Албанії та Чехії – розмови та дзвінки до про відставку головного тренера синьо-жовтих Сергія Реброва. Судячи з останніх заяв як самого фахівця, так і голови УАФ Андрія Шевченка, наразі не йдеться про зміну тренера головної збірної країни. І такий підхід, незважаючи на невдалі результати, виглядає логічним: начебто міняти капітана збірної потрібно було або після відбіркового турніру до Євро-2024, або після провалу на чемпіонаті Європи, або зараз варто в очікуванні другого парного раунду групового етапу Ліги націй.
Дивіться також: Чехія — Україна. Відео голів та огляд матчу
Іншими словами, чим нинішня ситуація відрізняється від тієї, що склалася після завершення групового турніру кваліфікації Євро-2024? Коли Ребров очолював збірну України, нагадаю, вона була на рівних з Італією: обидві команди програли Англії. Але Реброву та збірній не вдалося виконати завдання випередити італійців у групі. При цьому фахівець залишився біля керма команди, питання про його відставку, до речі, навіть не піднімалося, він впорався з глобальним завданням – вийти на Євро-2024, нехай і окружними шляхами.
На даний момент відбірковий турнір ЧС-2026 ще не стартував, і Ліга націй має всі шанси на перше місце в групі. Якщо відкинути емоції та якість гри, то проста математика: перемога у всіх чотирьох матчах (трьох перемог може вистачити, але варіанти довго прораховувати) принесе перемогу в групі.
Після провального результату Євро-2024 звільнення Реброва також виглядало б набагато логічнішим. Але знову ж таки чотири набрані очки, які за будь-якої іншої ситуації гарантували б вихід із групи (ми домовилися не торкатися якості гри), були чи не головним аргументом для тренерського штабу збірної продовжувати.
Звільнити Реброва зараз для УАФ означало б лише визнати свою можливу помилку, не звільнивши тренера у двох описаних раніше випадках. Плюс це ризик або, якщо хочете, визнання того факту, що Українська асоціація футболу просто «ховає» Лігу націй (ще раз повторюю, турнір для України ще не програний): де гарантія що заміна Реброва виконає завдання? І якщо Ліга націй – поганий турнір для Української асоціації футболу, то чому звільняти Реброва? За невдачі в умовних «товариських матчах з підвищеною відповідальністю»?
При цьому не варто забувати про два важливих моменти. Перше – як швидко, у разі відставки Реброва, УАФ знайде йому якісну, повноцінну заміну? Хто з іноземних спеціалістів ризикне приїхати в Україну, а якщо й приїде, то чи зможе швидко освоїтися, дізнатися/оцінити можливості футболістів, налагодити комунікацію з тренерами клубів, враховуючи що до наступних матчів збірної залишився лише місяць? Хто з відомих/поважних українських тренерів не пов’язаний контрактними зобов’язаннями з клубами? Чи знову запрошувати Руслана Ротаня чи іншого наставника на роботу за сумісництвом?
Далі, як оцінити роботу тренера, або іншими словами, на який термін з ним потрібно підписати контракт? До завершення Ліги націй чи до завершення відбору на ЧС-2026? Якщо перший варіант, чи багато буде зацікавлених? Якщо друге, то який сенс звільняти Реброва?
І головне, хто відповідатиме за такі рішення за провал, якщо він таки станеться в Лізі Націй? Недорозвинене ребро? Новий тренер, який умовно прийме команду після двох поразок? Або УАФ, яка не давала кожному з тренерів нормально працювати. Серйозно розглядати варіант «гірше не буде» немає сенсу.
Тому, на мій погляд, жовтневі матчі синьо-жовтих з Грузією та Чехією мають стати показовими чи, якщо хочете, вирішальними для нинішнього тренерського штабу національної збірної та керівництва Української асоціації футболу. Саме після них стануть зрозумілі перспективи України в Лізі Націй. Тренер і команда впораються – про розмови про заклики до відставки ніхто не згадає, як забулися захоплені відгуки про призначення Реброва. У разі невдачі в УАФ буде причина розірвати контракт з Ребровим і час на пошуки тренера з можливістю підписання контракту з чіткими умовами та завданнями. А новий наставник, якщо він з’явиться, має час на знайомство, підготовку і “товариські матчі з підвищеною відповідальністю”.
Тому з логічної та управлінської точки зору відставка Реброва зараз є найгіршим рішенням. А з емоційним? Будемо сподіватися, що штаб збірної зробить висновки з двох поразок, а форма та емоційний фон футболістів у жовтні будуть іншими. Адже, як казав Михайло Іванович Фоменко, «Шанси є і тоді, коли їх немає».
Богдан Грищук
