Віктор Ягун про замахи на колаборантів та роль спецслужб

IN зайнятий 4 жовтня в Енергодарі вибухнув автомобіль, в якому перебував так званий начальник охорони окупованої російськими військами Запорізької АЕС. Андрій Короткий.

У повідомленні ГУР Міністерство оборони України причетність України до замаху не підтверджується, але зазначено, той Андрій Короткий був «колаборантом, причетним до військових злочинів та репресій українців під окупацією». Після захоплення Запорізької АЕС він добровільно пішов на співпрацю з російськими військами, передав їм списки працівників станції з їхніми анкетними даними, вказавши громадян з проукраїнською позицією, зазначили в ГУР. У розвідці додали, що Короткий також очолював підконтрольну Росії “раду депутатів” в Енергодарі.

В ефірі програми «Свобода Live» Радіо Свобода генерал-майор запасу СБУ, колишній заступник голови СБУ. Віктор Ягун розповів про стратегію ліквідації колаборантів, які перейшли на бік Росії.

Він пояснює юридичні нюанси таких операцій, їхній вплив на морально-психологічний стан російської армії, а також коментує можливу конкуренцію українських спецслужб.

– Пане Ягун, спроби знищити колабораціоністів, які пішли на співпрацю з Росією, це більше спроба покарати чи залякати інших?

– Тут два моменти: є юридичний момент і морально-психологічний. З юридичної точки зору, наскільки мені відомо, Україна не взяла на себе відповідальності за жоден такий випадок. Просто «карма налетіла», знаєте, так.

– Коли в СБУ коментували вбивство Іллі Киви, взяли на себе відповідальність?

– Це проблеми СБУ, тому що якщо вони дійсно це зробили, то вони зробили велику помилку, тому що людина була засуджена українським судом, але не до смертної кари. Можливо, СБУ просто прокоментувала.

Я знаю цю ситуацію, вони дійсно казали, що вони колабораціоністи, що треба бути уважнішими, де ти живеш і де ти знаходишся, але однозначно не взяли на себе відповідальність юридично. Все інше — морально-психологічний вплив, усе, що стосується колаборантів… навіть якщо ми не в усіх досягаємо своєї мети, а лише в окремих випадках, то морально-психологічний настрій у їхньому оточенні помітно падає.

– Чи можна говорити про збільшення кількості таких спецоперацій?

– Ні, це просто створює таке враження, тому що ми не завжди акцентували увагу на таких випадках. Люди хотіли якогось задоволення. Всі говорили про «український Моссад», але не зовсім розуміють, що таке Моссад і чому він має бути українським, адже це іноземна розвідка, а наша подібна структура існує з 2004 року.

Чого саме хотіло наше населення? Наше населення хотіло відплати. Як це відбувається: чи це приватні особи, чи це можуть бути кримінальні розбірки – все може бути. Але я ще раз наголошую, що з усіх цих пунктів я б виділив юридичний момент і чітко сказав би, що Україна як держава не має до цього відношення.

Інша справа, коли окупантів карають безпосередньо на окупованій території, то там все зрозуміло. Ми їх сюди не запрошували, йде війна і їхнє перебування на тих чи інших так званих позиціях, які вони собі намалювали на наших територіях, загрожує якимись такими наслідками.

– З юридичної точки зору, якщо ми говоримо про громадян України, які перебувають на окупованій території України, і дійсно перейшли на бік Росії і почали обіймати якісь посади… З точки зору закону, чи є вони законною військовою ціллю?

— Тут треба думати. Якщо тривають бойові дії і громадянин України взяв до рук зброю чи умовно обіймав ту чи іншу посаду, яка передбачає допомогу ворогу… наприклад, військового медика, яка не має зброї, але людина перебуває в лінія вогню. Хто його захистить? Його ніхто не захистить.

Комунікація українських спецслужб

– Чи є конкуренція між СБУ та ГУР щодо ліквідації колаборантів?

– Можна, мабуть, сказати неформально, але я думаю, що всі роблять одну справу і всі працюють в одному напрямку.

Зараз була задача потужного удару по одному з аеродромів, але там ніхто не розподіляв… У кого які безпілотники, хто який підрозділ очолює (і СБУ, і ГУР), то всі зусилля були спрямовані в один бік і воно досягло свого результату.

Якщо буде потреба об’єднати зусилля, я думаю, що ніхто не конкуруватиме, але всі будуть співпрацювати. Тому що є критичні моменти, які треба тиснути, наприклад, є інформація, що ворог активізувався в тому чи іншому напрямку, можливо, є якісь репресії, можливо, вони на чомусь зосереджуються і просто необхідно «попередити». «якийсь прошарок колаборантів чи окупантів про такі дії

Я думаю, що навіть цей випадок, який стався в Московській області з керівником одного з центрів підготовки БПЛА, я думаю, що це саме той випадок, коли потрібно було просто показати, що у нас є можливості і ми можемо отримати всіх. .

Різниця між спробами в Україні та Росії

– Чи є відмінності між замахами на колаборантів у Росії та на окупованій території України?

– Звичайно, тому що в Росії дуже жорсткий контррозвідувальний режим. І фактично неможливо використати, наприклад, можливості українських громадян. Все це прорахують, поставлять на контроль і точно можна буде говорити про те, що ту чи іншу спецоперацію провести буде дуже складно.

– Такі операції є складними чи, так би мовити, рутинними?

– Ні, це дуже складні операції.

Якщо взяти комплексно, що за цим стоять українські спецслужби, то уявіть, що нам треба готуватися, що нам потрібно знайти джерела, нам потрібно фінансування, нам потрібно багато чого і тут багато факторів, тому що нам потрібно підготувати відхід людей, організувати охорону.

– Чи становлять такі операції небезпеку для України?

— Знаєте, ми не перші це почали. Тут така ситуація, що війну в «білих рукавичках» не виграти. Решта похідна.